Урок 2

Тема. Розвиток національного театру, драматургії 1920-1930 рр. Життєвий і творчий шлях Миколи Куліша. Зв’язок із театром Леся Курбаса

Мета: схарактеризувати традиції,успадковані від класичного українським професійним театром у XX ст.,  з’ясувати роль Леся Курбаса в його створенні та розвиткові, ознайомити з творчою біографією Миколи Куліша; розвивати уміння сприймати на слух нову інформацію, виділяти головне, вести конспект; виховувати в учнів любов і повагу до українського театрального мистецтва.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрети Леся Курбаса, Миколи Куліша, проектор, відеозаписи екранізацій творів автора «Зона», «Мина Мазайло», фрагменти постановок у театрі.

Перебіг заняття

I. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

II. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

1.     Вступне слово вчителя

Театр завжди був великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Театр ‒ вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами, а також установа, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави [Театр // https://uk.wikipedia.org/wiki/Театр]. На початку 20-х рр. XX ст. діяло 74 професійні театри, численні самодіяльні театри на периферії та пересувні робітничо-селянські театри, що спеціалізувалися на агітках. У Києві 1918 р. функціонували Державний драматичний театр (керівник – Олександр Загаровий), Державний народний театр (керівник – Панас Саксаганський) і «Молодий театр» (керівник – Лесь Курбас). У 1919 – 1920 рр. у Галичині й на Буковині діяли «Новий Львівський театр», Чернівецький театр і Державний театр ЗУНР. У 1919 р. організувався Державний театр імені Т. Шевченка в Катеринославі, у 1920 р. – у Вінниці імені І. Франка (керівник – Гнат Юра). 1922 р. керований Лесем Курбасом Київський драматичний театр перейменовано на «Березіль», 1926 р. його перевели до Харкова, тодішньої столиці України. Народившись і розквітнувши на хвилі національного відродження, театр узяв собі назву «Березіль» – тобто березень, перший місяць весни, ставши «за справжню весну українського театру».(Виокремлене курсивом учні конспектують у зошити).

«Березіль» власне був і театром, і мистецькою лабораторією, закладом, що проводив значну культурно-громадську роботу, організувавши творчі майстерні на периферії (Бориспіль, Біла Церква) та в Києві, де проводилася підготовка режисерів, акторів, драматургів, критиків, працівників театру.

2.     Робота в зошитах

Скласти короткий конспект за планом, використовуючи виступ учителя. Схематично представити розвиток українського театру.

Пункт 1. Лесь Курбас ‒ митець і особистість

Народився 25 лютого 1887 р. в місті Самбір (тепер – Львівська область) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів. Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте й в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту.

Навчався в Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. 1916 р. Курбас вступає до театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр.

Назва «Молодий театр» з’явилася вже влітку 1917 р. Молодий театр ‒ це театр пошуків нових форм утілення сучасної та класичної драматургії. Улітку 1920 р. Лесь Курбас зібрав своїх кращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім. Т. Шевченка, і під назвою «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) трупа почала своє турне містами Київщини. Спочатку осіли в Білій Церкві, потім в Умані.

Пункт 2. Лесь Курбас і «березільці»

Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922 – 1926 рр.), а потім і філософського (1926 – 1933 рр.) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Л. Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. Завдяки генію Лесю Курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга й перекладача світової літератури, були по-новому осмислені на українській сцені твори Вільяма Шекспіра, Генріха Ібсена, Герхарта Гауптмана, Фрідріха Шіллера й Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачеві п’єс європейських драматургів.

Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п’єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п’єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спектаклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»).

П’єса М. Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло», на жаль, не знайшла розуміння в критики. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас боровся з поширеними в той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва.

Пункт 3.Лесь Курбас ‒ «провідник» українського націоналізму

Леся Курбаса було обмовлено, звільнено з посади керівника «Березолю» й заарештовано в Москві, де він кілька місяців працював у Соломона Михайловича в Московському державному єврейському театрі на Малій Бронній. Його вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім відправлено на Соловки. 1937 р. після повторного суду його було розстріляно в урочищі Сандормох, а 1957 р. посмертно реабілітовано. 21 грудня 1991 р. Кабінет Міністрів України постановою № 367 скасував постанову Ради Народних Комісарів УСРР від 17 грудня 1933 р. «Про позбавлення Л. Курбаса звання народного артиста УРСР».

Пункт 4. Вступне слово про М. Куліша

Для українського театру Микола Куліш створив цілісну трагедійну форму, увів новітні жанри гумору та сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс. У його творах ‒ увесь спектр людських взаємин, позначений гуманістичним пафосом, намаганням говорити про питання одвічні, загальнолюдські. Наскрізний конфлікт драматургії М. Куліша ‒ людина й час, складні колізії епохи. Увага драматурга зосереджена на трагічності чи трагікомічності існування штучно створеної радянської людини.

3. Робота над біографією М. Куліша за підручником.

Учитель вивішує на дошці портрет М. Куліша.

Складання хронологічної таблиці біографії М. Куліша

18 грудня 1892 р. в с. Чаплинці на Херсонщині в бідній селянській родині народився Микола Куліш.

1914 р. ‒ вступив до Одеського університету на історико-філологічний факультет.

1914 – 1917 рр. ‒ мобілізація, фронт.

Із 1918 р. ‒ голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні.

1922 – 1925 рр. ‒ інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»).

1924 р. ‒ перша п’єса «97».

1925 р. ‒ переведений до Харкова як шкільний інспектор Наркомосвіти УРСР.

20 листопада 1925 р. створено літературне угруповання ВАПЛІТЕ, восени 1926 р. його президентом став Микола Куліш.

1928 р. ‒ унаслідок партійної критики відбулася «самоліквідація» ВАПЛІТЕ. Нищівна критика п’єси «Народний Малахій», як наслідок ‒ заборона.

1929 р.– комедію «Мина Мазайло» було знято з репертуару й невдовзі охрещено «фашистською».

1933 р. ‒ тяжка утрата ‒ смерть Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси «МакленаГраса». Створено Спілку радянських письменників України, Миколу Куліша не зараховано до складу її членів.

7 грудня 1934 р. під час похорону друга М. Куліш був заарештований.

15 червня 1937 р. родина одержала останній лист від драматурга. Був розстріляний на Соловках.

Слово вчителя. Ушанування пам’яті М. Куліша:

Спроби письменників відтворити образ М.Куліша у поезії (В. Сосюра, М. Братан, Л. Куліш, О. Ющенко, М. Василенко, В. Пузиренко, І. Немченко та інші) і художній прозі (Л. Куліш, І. Пільгук, С. Плачинда, Ніна Бічуя) зумовлені масштабом особистості, колоритністю, «химерністю», «загадковістю» характеру геніального драматурга. Слід також відзначити, що М. Куліш був прототипом героїв Ю. Яновського («Вершники»), О. Досвітнього («Кварцит»), У. Самчука (роман «Темнота» з трилогії «Ост»), О. Гончара («Перекоп») і, мабуть, цей перелік не може претендувати на повноту (Н. Чухонцева).

4. Робота за таблицею «Тематика творів М. Куліша»

Твір	Рік написання	Тематика
П’єса «97»	1924 р.	Відображення трагічних подій голодомору в Україні
П’єса «Комуна в степах»	1925 р.	Пошук селянською біднотою нових шляхів у житті
Сатирична комедія «Отак загинув Гуска»	1925 р.	«Табір міщанський, трухлявий, огидний, ой як тебе ненавидю я!» (М. Куліш). Осуд міщанства, переродженців
Комедія «Зона»	1926 р.	Осуд міщанства, переродженців
Філософська драма «Народний Малахій»	1927 р.	Виступ проти сталінського тоталітаризму
П’єса «Мина Мазайло»	1929 р.	«Вибравши для комедії «Мина Мазайло» тему ‒ міщанство і українізація, я в першу чергу звернув свою увагу на криштально витриману ідеологічну установку п’єси…» (М. Куліш).
Ліро-епічна драма «Патетична соната»	1929 р.	Своєрідна трилогія про життя українського села 20‒початку 30-х рр. XX ст.
П’єса «Прощай, село»	1930 р.	Показ українського села                1919-1930 рр.
Соціальна драма «МакленаГраса»	1933 р.	Показ життя буржуазної Польщі, трагічної долі дівчини-підлітка, яку обставини зробили вбивцею

5. За укладеною таблицею побудувати діаграму творчої активності автора. Визначити найбільш плідні роки  творчої діяльності та пояснити причини.

Найбільш плідні 20-ті роки у творчості М. Куліша, оскільки упродовж цього часу автор перебував у сприятливих творчих і моральних умовах.

6. Аналітичне завдання. Прочитати й прокоментувати вислови.

М. Куліш в оцінці критиків

• «Микола Куліш – це еволюційна натура, це інтелектуальний та світоглядний характер, позбавлений статики. Цілком закономірно, що й погляди на характер, зміст і прямування національного ставлення до категорії національного теж були еволюційними, динамічними й розвивалися разом з самим М. Кулішем» (Я. Голобородько).

«Десять років всього письменницького стажу – десяток п’єс, що з них майже кожна була не тільки вдалим драматургічним матеріалом для блискучих, з видатним успіхом у глядача спектаклів, але й стала теж майже кожна ‒ певним етапом у розвиткові мистецтва…» (Ю. Смолич, письменник).

III. Узагальнення й систематизація набутих знань

IV. Підсумок уроку

Розкрийте зміст поняття «митець і влада» на прикладі біографій Леся Курбаса й Миколи Куліша.

V. Домашнє завдання

Повторити матеріал  уроку, прочитати комедію «Мина Мазайло».