Тема. Драматургія М. Куліша: теми, мотиви, історія.
Мета: проаналізувати роль і місце творчості М. Куліша в розвитку української літератури; вказати на особливості драматичної творчості автора; розвивати уміння працювати з бібліографічною літературою, виділяти головне, вести конспект; виховувати в учнів любов і повагу до українського театрального мистецтва.
Тип уроку: факультативний урок.
Обладнання: портрет Миколи Куліша, проектор, відеозаписи екранізацій творів автора «Зона», «Мина Мазайло», фрагменти постановок у театрі, презентація.
Перебіг заняття
- Організаційний момент.
Привітання з учнями, перевірка присутності учнів та їх готовності до уроку.
II. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.
III. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Вступне слово вчителя.
На занятті глибше попрацюємо над творчістю М. Куліша як митця глибокого таланту та патріота. Передусім визначимо внесок автора в розвиток української драматургії, вшанування його пам’яті в літературі та кінематографії.
2. Перевірка домашнього завдання
Презентація. Учні переглядають фрагменти творів М.Куліша на проекторі, дають відповіді на запитання:
1) Події в постановках комедійні чи трагедійні?
2) Чи зображено складні життєві колізії?
3) Що відмінного в постановках і написаному творі?
4) Який епізод драматичного твору представлено?
5) Чи таким Ви уявляли цього персонажа?
6) Які риси характеру актор підкреслив і як саме?
Домашнє завдання. Переглянути фільми повністю і написати що спільно і відмінного у творів М.Куліша і постановках режисерів. Та дати відповідь на запитання: « Що цікавіше: читати чи дивитися фільм?»
Учні презентують бібліографічні списки укладені за творчістю М. Куліша за такими розділами:
1. Видання творів М.Г.Куліша.
2. Публікації творів у збірниках, періодичних виданнях. Твори М.Куліша в перекладах. Листування.
3. Життєпис у документах.
4. Літературно-критичні видання.
5. Статті та рецензії.
6. П’єса «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Народний Малахій».
3. Визначення впливу М. Куліша на розвиток українського театру та драматургії.
М. Куліш швидко підхопив актуальну на період 20-х років теми – переродження комуністів, міщанства, яке прагнуло облаштуватись у новому суспільстві; сатиричне зображення побудови соціалізму. Авто майстерно освоював різноманітні жанрові форми, запропонував новаторський підхід до відтворення вад суспільства у формі сатиричної комедії.
4. Доповіді учнів про твори Миколи Куліша.
Учень 1. Із-поміж драматичної спадщини М. Куліша важливе місце посідає комедія «Мина Мазайло». Розчарування драматурга в радянській дійсності посилювалося зростаючою гостротою національної проблеми. На зламі 20- 30-х pp. уже було зрозуміло, що політика українізації згортається. Міщанство раділо цьому, ставало войовничо-самовдоволеним. Наприкінці 1928 р. Куліш написав комедію «Мина Мазайло», темою якої, за його ж словами, стало «міщанство і українізація». Поява твору відразу ж стала подією літературно-мистецького й духовного життя. Уже навесні, в березні та квітні 1929 року, комедію було поставлено в багатьох театрах – у Дніпропетровському театрі ім. Т. Г. Шевченка, «Березолі» (Харків), театрі імені Івана Франка, яким керував Г. Юра (Київ). Протягом року п’єсу «Мина Мазайло» було надруковано. Спочатку в одному з найбільш самобутніх і «європеїстських» українських видань кінця 20-х років XX століття – гумористично-сатиричному альманасі «Літературний ярмарок»(шосте число за 1929 рік), а пізніше, все у тому ж 1929р., п’єса вийшла в Харкові окремою книжкою.
Після постановки й публікації комедія швидко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися у пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. М. Хвильовий оцінював комедію «Мина Мазайло» як «епохальне» для української літератури художнє явище. Остап Вишня говорив про п’єсу як про «надзвичайної краси річ», рівень же художньої довершеності Кулішевої роботи у цій комедії вважав недосяжним не тільки для критики, але йдля колег-письменників, і відзначав: «Про автора не говоритимемо: це вище за нас».
Лесь Танюк зазначав, що «глядач прочитував Кулішевий гротеск як політичну сатиру на міщанство в цілому, на філістерство (тобто обивательську відсталість) як на духовне явище, як уїдливу критику будь-якої національної упередженості й зверхності – від «хатнього» українського націоналізму до великоросійського шовінізму».
5.Запитання за твором:
1. Визначте тему та ідею твору.
2. Екранізація та постановка твору – новий твір чи копіювання автора?
3. Звідки узято історичні довідки дядька Тараса?
4. Як ви розумієте слова: «Доки є Україна – є драматургія Куліша. Доки кровоточить її рана – доти буде зцілювати її Куліш своїм «Миною Мазайлом». Часи змінюються, а тема п’єси не втрачає своєї актуальності».
6.Театральна хвилинка.
- Ваша улюблена роль у п’єсі? Яким Ви уявляєте свого персонажа? Розкажіть його біографію. До чого прагне Ваш персонаж і що хотів сказати цим образом автор? Які особливості мови персонажа? Про що це свідчить?
- Уявіть, що Вам потрібно зіграти роль Мини Мазайла з однойменного твору М.Куліша. Яким, на Ваш погляд, постав би цей персонаж у фіналі комедії? Опишіть його внутрішній стан. Який у нього вираз обличчя, голос? Які почуття викликає у Вас ця сцена?
- Ви виконуєте роль Мини Мазайла з комедії М.Куліша. У першій дії Ваш персонаж пояснює, чому вирішив змінити своє прізвище. Яка у Вас поза, які жести, інтонація, коли Ви говорите: «Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті – Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи першого ж дня на регіт взяли: Мазайло? Жодна гімназистка не хотіла гуляти – Мазайло! На службу не приймали – Мазайло! Од кохання відмовлялися – Мазайло!»
Учень 2. Патетична соната – п’єса Миколи Куліша, написана у 1929 р., де зображено типову для Кулішевих п’єс опозицію потворної дійсності та високої мрії, при чому мрії завідомо приречені на крах. Складається з семи дій. «Патетична соната» – унікальний за формою текст через ускладнену просторово-часову організацію, наявність вставних сцен інтермедійного характеру, присутність наратора та специфічний характер ремарок. П’єса написана від першої особи (нетипово для прози). Письменник прагнув завуалізувати власні переконання і вберегти текст від цензури. Ілько одночасно виступає і як персонаж, і як коментатор подій. При прочитанні здається, що головним героєм є Ілько Юга, хоча зрозуміло, що ідейним центром у творі є саме Марина. Це зокрема підтверджується її мученицькою смертю наприкінці. Такою хитрістю Кулішеві вдалось провести не лише цензорів, а й відомих театральних діячів, зокрема театрального режисера Таїрова: у виставі актриса А. Конен, яка грала Марину мусила тримати за спиною пістолет, зізнаючись у коханні поету. Це мало знизити привабливість героїні для глядача, хоч і суперечило здоровому глузду: Марина в це й час була під арештом, тож зброї у неї бути не могло.
Опозиція ліризованого начала в образі Ілька (відповідає оповідна структура, ремарки) та дієвого образу Марини (драматична структура) відсилає до поєднання епічного та драматичного компонентів у тексті. Ремарки у творі насичені тропами, образні, їх можна розглядати як прозовий текст, попри те, що звернені вони тільки до читача, а не глядача. Слово у Куліша емоційно наснажене, а ремарки явно не несуть утилітарного навантаження.
Запитання за твором:
1. Які проблеми порушує автор у творі?
2. Символом чого виступає Марина у «Патетичній сонаті»?
3. Які біблійні мотиви і де використав М. Куліш у творі?
4. Для чого автор насичує тропами ремарки?
Учень 3. «Народний Малахій (Народній Малахій)» (1927) ‒ трагікомедія Миколи Куліша в чотирьох діях, що поєднує класичні реалістичні риси з модерністськими.
Прем’єра відбулася в 1927 році, в поставі Леся Курбаса, з Маріяном Крушельницьким (Малахій), Володимиром Блавацьким (Кум), Честяковою (Любуня), Доценко (Оля), і Криницькою (Тарасова), в головних ролях. Радянська влада чинила виставі неймовірні перешкоди, кілька разів змушувала її переробляти, а в 1929 ‒ заборонила остаточно, після цього трагікомедія «Народній Малахій» побачила світ тільки на виставах у діаспорі.
Гостра і безжалісна сатира на пореволюційну дійсність у радянській Україні, глибокий і трагічний дисонанс між гаслами революції та реальними наслідками ‒ характеризують твір Миколи Куліша.
Ім’я головного героя, Малахія, означає «пророк, посланець Божий», що вказує на основну проблему п’єси ‒ проблему фальшивого самопроголошеного месії. Автор наголошує на неможливості втілення в життя утопічної ідеології та утвердження гуманістичних цінностей шляхом утиску індивідуальної свободи та людських жертв.
Загалом п’єса тяжіє до реалізму в зображенні подій та орієнтована на стару драматургічну школу через використання старосвітського гумору, проте в ній можна виділити певні модерністські риси: по-перше, модерністський сюжет із неоромантичною колізією зіткнення ідеалістичних уявлень з реальністю ‒ історія божевілля, втрати зв’язку з дійсністю; по-друге, синкретизм мистецьких засобів ‒ спроба запровадження в драматичний твір музики як органічної складової; по-третє, напрочуд емоційно та функціонально насичена мова не тільки персонажів, а й автора (ремарки у п’єсі слугують для ліризації та епізації подій, часто вони мають оціночний характер та складно реалізуються у постановках).
Запитання за твором:
1. Які модерні риси можна виокремити в творі?
2. Риси яких літературних течій поєднано у творі?
3. Із яким відомим твором світової літератури порівнюють критики (Ю. Лавріненко, Ю. Шевельов) цей твір?
4. Як трактує М. Куліш донкіхоцтво?
IV. Підсумок заняття. Оцінювання навчальних досягнень учнів.
Учитель. Вкажіть на ті теми та ідеї, які висвітлив М. Куліш, які й до сьогодні залишаються актуальними.
V. Домашнє завдання та інструктаж щодо його виконання.
Підготувати тестові завдання за творами М. Куліша «Патетична соната», «Мина Мазайло», «Народний Малахій».
